Поварені книги давнину

Сьогодні важко знайти будинок, де не було б куховарської книги. Прекрасно видані, з розкішними ілюстраціями, поварені книги стали прекрасним подарунком і для тих, хто чимало років провів на кухні, і для тих, хто тільки починає освоювати непросту кулінарну науку, що вимагає смаку, фантазії, тонкого чуття та відчуття міри.

А як було з цим в давнину? Зрозуміло, що в простих сім'ях рецепти просто передавалися з покоління в покоління, та й особливих разносолов на столах не було. Говорити про кулінарному мистецтві давнини можна, мабуть, тільки стосовно до вищих верств суспільства.

Хоча, судячи з «Іліаді» і «Одіссеї» Гомера, царський стіл хоч і відрізнявся достатком, але без особливих кулінарних шедеврів. І то сказати, справа-то відбувалося в 8 в. до н.е.! Та й взагалі у стародавніх греків обжерливість не вітали, так що відомості про те, чим вони харчувалися і як це готувалося, розкидані по дійшли до нас джерелам.

А от у Стародавньому Римі до мистецтва кулінарії було зовсім інше ставлення. Недарма досі вираз «Лукуллів бенкет» є символом розкішного частування. Причому давньоримська аристократія НЕ задовольнялася місцевими стравами - на столи подавалися смажені павичі з острова Самос, рябчики з Азії, журавлі з Греції. А скільки солов'їв було загублено заради вишуканого страви з солов'їних язичків!

Цілком природно, що перші кулінарні книги з'явилися саме в Стародавньому Римі. Найбільш відомим став десятитомної працю Целія Апіція, написаний у перші роки нашої ери. Це сьогодні можна заглянути в будь-який жіночий журнал і знайти там рецепти найвишуканіших страв. У давнину ж подібні праці представляли собою найбільшу цінність.

Апіцій, знаменитий ласун і гурман, прославився абсолютно фантастичними рецептами, в яких рясно використовувалися прянощі і спеції, в тому числі і заморські. Примітний факт з його біографії: коли Апіцій розтратив весь свій статок на делікатеси і кулінарні дива, у нього залишилася сума, якої вистачило б на нормальне життя і звичайне харчування, проте він покінчив із собою.