Японська чайна церемонія.

Витоки знаменитої японської чайної церемонії сягають корінням до середини 1 століття, коли потрапив до Японії чай шанувався як дорогоцінний напій для релігійних містичних ритуалів. Дзен-буддисти змінили китайський спосіб заварювання чаю, досліджували його цілющі властивості, написавши про це трактат «Шлях чаю».

Японська чайна церемонія, набуваючи популярності серед аристократії, поступово набула поширення серед широких мас населення Японії, і до середини XVI ст. розвинулася в ідею простоти і дешевизни, яка пропонує побачити красу в буденності.

Класикою чайної церемонії стала золота чайна кімната, створена чайним майстром Сен Рикю. Сади чайних будиночків, що складаються з двох частин, з'явилися в Японії трохи пізніше і були атрибутом чайної церемонії. Перша частина випереджає вхід в чайний будиночок і повинна налаштовувати на чайну церемонію: свіжа зелень дерев відволікає відвідувача від повсякденних турбот, а майстерно викладена доріжка задає плавний ритм руху. З будиночка відкривається вид на внутрішній сад, що поєднує деталі горбистого і кам'янистого садів.

Сади чайних церемоній, що виникли в XVI столітті, мають глибокий філософський зміст, який полягає в осягненні і переживанні краси. Основу цього саду складає доріжка з кам'яних плит, трохи піднятих над рівнем землі. Рухатися по такій доріжці можна лише неквапливо, з каменя на камінь, зупиняючись і «вбираючи» красу саду. Так і класична чайна церемонія не терпить метушливості: чаювання для японців - це ритуал, який налаштовує людину на філософські роздуми про сенс життя, про вічність і стислості буття.